Повстанське «Серце». Історія зв'язкової УПА Теклі Вітрів

Посилання: http://www.youtube.com/watch?v=eFz8ApVK_7g

Вона сьогодні – найстарша з ветеранів УПА у Черкаській області. Теклі Василівні Вітрів – 93 роки, вона народилася на Львівщині, у с. Черемхів. Із освіти – 4 класи школи, під час Другої світової війни працювала у сільському магазині та допомагала повстанцям. На початку підпільної діяльності їй було шістнадцять.

«Як почули, що починається війна і прийшли німці, то в магазині облаштували читальню. Там проводили збори, дискусії, вивчали історію, релігію, вчилися молитися та як з людьми поводитися, – згадує Текля Василівна. – Зі Львова приїжджали хлопці з «Просвіти», привозили багато українських журналів, газет і продавали, щоб люди читали та знали, що й до чого.

Після того, як почалися бої, виникли підпільні організації. Я – партизанка ОУН-УПА, була в організації років з п’ятнадцяти чи шістнадцяти, точно не пам’ятаю. І я стала таким самозванцем-продавцем і працювала багато років. На Західній Україні тоді страшне було».

У Теклі Грабницької (її дівоче прізвище) було дванадцятеро братів та сестер, деякі з них теж були в УПА. Тоді у родині не було жодних сумнівів щодо участі в організації. Брат Михайло був членом львівської «Просвіти» та стояв у витоків повстанського руху. Його розстріляли у 1941 році у львівській в’язниці, але родина про це дізналася лише через 50 років. Племінник – Ярослав Грабницький – був заступником сотенного «Батуріна», розстріляний у 1945 році.

«У нас вся молодь була в УПА. В селах люди допомагали і з їжею, і з одежею, і пускали переночувати, і все, що можна було, – каже пані Текля. – І таку славу собі заробила наша повстанча армія, що тепер усі як бачать бійців, кажуть на них «бандери», ще й бояться тих «бандерів». І навіть не скажуть, як звали Бандеру, бо нічого не знають, але «бандерівців» бояться. Але тоді не різали і не били так, як тепер.

У наших хлопців були і сотні, і боївки, і місця, де ховалися, – криївки. А зброї у наших не було. Ми збирали кожну знайдену гільзу і приносили хлопцям, бо то не було такого щастя, як тепер – тоннами їжа й одяг. Приходили і босими, і по-всякому».

Теги: Hromadske.tv, Друга світова війна, УПА, Україна

Інші відео