"А я вже не пам'ятаю, коли війна почалася"

Посилання: http://www.youtube.com/watch?v=V-g80SjhnzY

Сім'я Вовікових вже рік живе в підвалі власного будинку, що згорів від одного з нічних обстрілів. Перебуваючи на крайній вулиці Станиці-Луганської, за півкілометра від лінії фронту, три покоління, молодше з яких представляє шестирічна Соня, навчилися тулитися в тісному і сирому, але відносно безпечному приміщенні, переживши навіть зиму. "За перемир'я ми один раз піднялися наверх" - підкреслює Галина Вовікова.

За словами господарів, в один з літніх вечорів 2014 року в 23 години запальні кулі або снаряди потрапили в їх будинок, викликавши тим самим пожежа. Так як під обстрілами на виїзди МНС сподіватися було неможливо, сімейству Вовікових вдалося самостійно загасити полум'я, зберігши каркас будівлі. Але після того батьки з донькою, її дідусем і паралізованою бабусею змушені були перебратися в підвал будинку, створивши там собі мінімальні безпечні умови для життя. За допомогою генератора та саморобної грубки іноді з'являється енергопостачання, сім'я прожила жахливу зиму.

"Щоночі тут і щоночі чекаєш якогось сюрпризу, а обстріли не припиняються" - говорить голова сімейства, перебуваючи в підвалі. 

Вовікови живуть на соціальні виплати, яких не вистачає на головну мету - відремонтувати будинок, щоб там можна було хоч переночувати.

У маленької Соні коло спілкування вкрай вузький - літні люди, що залишилися в селищі на вулиці. Однолітки виїхали. Шестирічна дівчинка навіть міркує по-дорослому. Бажаючи піти в цьому році в школу вона, філософствуючи, відповідає: "Дай Бог, може піду".

Щонічні обстріли вже не особливо лякають Соню, але вона хоче нарешті їх закінчення. Така одноманітна і багато в чому самотня життя призвела до того, що дівчинка навіть не пам'ятає скільки років триває ця війна.

Теги: АТО, Станиця Луганська, Україна, антитерористична операція, обстріл